Університети під вогнем: як війна змінює вищу освіту в Україні (2022–2025)

З початком повномасштабної війни українська система вищої освіти опинилася в умовах виживання. Університети, які десятиліттями розвивали науку, культуру та підготовку кадрів, за лічені дні стали мішенню обстрілів, ракетних ударів і окупації. Війна не лише зруйнувала стіни, а й поставила під загрозу цілі покоління студентів і викладачів. Проте замість зупинки — переосмислення. Університети адаптуються, переїжджають, переносять заняття в укриття або онлайн, зберігаючи головне — зв’язок між знанням і людьми.

Станом на кінець 2024 року зафіксовано понад 279 пошкоджених університетів по всій країні. У понад 1 300 корпусах зафіксовано вибиті вікна, зруйновані стіни, обвалені дахи та згоріле обладнання. Щонайменше 11 вишів зруйновано повністю, а десятки інших втратили значну частину своєї інфраструктури. І це — без урахування тимчасово окупованих територій, де ситуація не підлягає відкритому моніторингу.

Нижче — приклади того, як пережили ці роки заклади вищої освіти в Херсоні, Києві та Дніпрі.

Херсон: навчання під обстрілами

Херсонський державний університет з початку війни опинився на передовій не лише географічно, а й символічно. Його корпуси неодноразово зазнавали обстрілів: руйнувалися дахи, вибуховою хвилею вибивало вікна, палали аудиторії. Постраждали гуртожитки, спортивні об’єкти, лабораторії. Упродовж трьох років університет фіксував понад 20 обстрілів по кампусу, внаслідок яких частково або повністю зруйновано 7 корпусів. Та попри щоденну небезпеку, університет не припинив освітнього процесу. Навчання частково проходить дистанційно, частково — в укриттях. ХДУ зберіг і студентське життя, і свій колектив, ставши прикладом освітньої стійкості півдня України.

Київ: удари по серці освітньої столиці

Київ, хоч і знаходиться далі від лінії фронту, також не уникнув руйнувань. У результаті масованих атак дронами та ракетами було пошкоджено корпуси Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Київської політехніки. Постраждали факультети, де навчалися тисячі студентів, були пошкоджені гуртожитки та спортивні об’єкти. Усього зафіксовано понад 10 пошкоджених будівель двох головних столичних вишів, включаючи історичний корпус Інституту міжнародних відносин. Освітній процес не зупинявся — заняття перевели в онлайн, а частину приміщень оперативно відремонтували.

Дніпро: зруйновані корпуси та нове життя переміщених вишів

У Дніпрі одні з найсерйозніших втрат зазнав Дніпровський медичний університет — ракетне влучання у 2025 році зруйнувало дах історичної будівлі. Було знищено 1 центральний корпус, пошкоджено ще три гуртожитки, постраждали студенти та працівники. Університет тимчасово призупинив роботу, але згодом відновив її у збережених приміщеннях. У місті також знайшов прихисток Приазовський державний технічний університет, повністю зруйнований у Маріуполі. Після переїзду до Дніпра він знову запрацював на базі Дніпровської політехніки. Дніпровський університет імені Олеся Гончара продовжує функціонувати, хоч і перебуває під постійною загрозою нових атак.

Стійкість, яка надихає

Попри все, українські університети — це не лише стіни та аудиторії. Це — спільноти, які об’єднані навколо знань, підтримки й віри в майбутнє. І хоча війна забрала будівлі, вона не змогла зруйнувати дух української освіти. Викладачі продовжують працювати, студенти — навчатися, а університети — жити. Вищі навчальні заклади стали не просто місцями знань, а точками сили. І цієї сили в Україні більше, ніж здається.